Актуальність теми зумовлена необхідністю впровадження імітаційних технологій у професійну підготовку майбутніх фахівців в умовах цифровізації освіти та підвищених вимог до практичної компетентності, що підтверджується емпіричними результатами: 94,22 % опитаних студентів відзначили підвищення ефективності навчання при використанні симуляційних комплексів, а 97,77 % – позитивно оцінили навчальний процес у електронних симуляційних середовищах. Метою дослідження було виявлення чинників, що впливали на формування готовності студентів до використання імітаційних програмних комплексів у межах електронного освітнього середовища закладів вищої освіти. Емпірична база ґрунтувалася на результатах онлайн-анкетування, у якому взяли участь 450 студентів українських університетів на добровільних засадах. У ході дослідження аналізувалися ставлення здобувачів освіти до імітаційних технологій, їхні навчальні уподобання, а також рівень готовності до застосування програмно-симуляційних комплексів у навчальному процесі. Отримані результати показали, що електронне навчання із використанням симуляційних систем було ефективним за таких умов: реалістичність навчальних сценаріїв; можливість багаторазового відпрацювання практичних дій без ризику помилок у реальному середовищі; адаптація освітнього процесу до рівня підготовки студентів; підвищення мотивації завдяки інтерактивності та гейміфікації. Водночас було встановлено, що висновки щодо розвитку професійних компетентностей ґрунтувалися переважно на самооцінках здобувачів освіти, а тому потребували подальшої емпіричної перевірки з використанням об’єктивних методик діагностики. Практичне значення отриманих результатів полягало у можливості їх застосування для модернізації освітніх програм та вдосконалення електронного освітнього середовища закладів вищої освіти

програмно-моделюючі комплекси; процес навчання; адаптивні освітні стратегії; електронне освітнє середовище