Метою дослідження було визначення рекомендацій для підтримки і розвитку мотиваційної складової у викладачів в університетах. Методологія включала порівняння освітніх практик різних країн, а саме України, Німеччини, Фінляндії та Китаю та опитування науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах, яке проводилося у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Мюнхенському університеті Людвіга–Максиміліана, Гельсінському та Пекінському університетах. Особлива увага була приділена аналізу ролі керівництва закладів освіти у створенні сприятливих умов для підвищення мотивації, а також впливу міжнародних програм професійного обміну та підвищення кваліфікації. Отримані результати показали, що високий рівень педагогічної культури безпосередньо сприяє підвищенню мотивації викладачів та їхньому професійному розвитку. Європейський досвід свідчить про ефективність інноваційних підходів у сфері мотиваційних стратегій, що поєднують матеріальні та нематеріальні стимули. Крім того, було виявлено, що інтеграція таких елементів, як підтримка академічної свободи, розвиток колективної співпраці та постійне вдосконалення професійних навичок, суттєво впливають на мотиваційні процеси. Необхідно адаптувати європейські практики до українських реалій з урахуванням особливостей національної системи освіти та важливості педагогічної культури як основи для впровадження успішних мотиваційних стратегій у закладах вищої освіти. Дослідження виявило, що мотиваційні стратегії науково-педагогічних працівників залежать не лише від інституційних умов, але й від рівня розвитку особистісної відповідальності викладачів за результати своєї діяльності. Ефективне впровадження таких підходів може підвищити загальний рівень викладання та освітніх послуг у вищій школі

дослідницька діяльність; заробітня плата; інноваційні підходи; українські університети; професійні навички