Метою дослідження було визначення педагогічних механізмів розвитку громадянської активності студентів та аналіз ролі вищої школи як інституційного чинника становлення соціально відповідальної особистості в період динамічних змін суспільного устрою. У дослідженні застосовано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльний метод, нормативно-правовий аналіз та контент-аналіз наукових джерел і стратегічних документів зарубіжних країн. За результатами дослідження встановлено, що соціальна відповідальність молоді є трикомпонентною якістю, яка поєднує когнітивний, емоційно-мотиваційний та поведінковий виміри, причому розвиток лише одного з них не забезпечує формування стійкої відповідальної поведінки. Виявлено шість структурних елементів університетського середовища, що по-різному впливають на становлення громадянської позиції студентів, зокрема зміст навчальних програм, активні методи навчання, позааудиторна діяльність, студентське самоврядування, волонтерська робота та інституційна культура закладу. Визначено, що в Україні громадянська освіта є фрагментарною порівняно з систематизованими підходами Великої Британії, Німеччини, Фінляндії, США і Замбії, де відповідна підготовка реалізується як окремий обов'язковий курс із чітко визначеними компетентностями. Констатовано, що цифрова відповідальність є самостійним новим виміром соціальної відповідальності молоді, який потребує цілеспрямованого педагогічного опрацювання. Розроблено комплекс пропозицій для підвищення ефективності формування громадянської свідомості в системі вищої освіти на різних рівнях її організації. ціннісно орієнтоване середовище, інтеграція рефлексивних практик та обов'язкова реальна суспільна практика. Практична значимість отриманих результатів полягає у можливості їх використання при розробці університетських стратегій виховної роботи, оновленні змісту навчальних програм та формуванні державної освітньої політики у напрямі системного виховання громадянськості

просоціальна поведінка; моральна свідомість; молодіжні центри; цифровий активізм; рефлексивні практики; психолого-педагогічні чинники