Метою дослідження було комплексне обґрунтування цифрової трансформації вищої освіти. Методологія включала аналіз наукових джерел і стратегічних документів у сфері цифрової трансформації освіти, концептуалізацію ключових понять, порівняльний аналіз традиційної та цифрової моделей навчання, а також структурно-функціональне моделювання. Основні результати дослідження полягали в тому, що було системно узагальнено цифрову трансформацію освіти як багаторівневий процес, який одночасно охоплює педагогічний, технологічний та організаційний виміри функціонування університету. Було визначено та концептуально уточнено поняття «цифрове освітнє середовище університету» як інтегровану екосистему, що включає цифрові платформи, освітній контент, комунікаційні канали, адміністративні системи та учасників освітнього процесу, які взаємодіють у мережевій цифровій структурі. У результаті дослідження встановлено, що цифрова трансформація призводить до системної зміни ролей учасників освітнього процесу: викладач трансформується з носія знань у фасилітатора та дизайнера навчального середовища, а студент набуває статусу активного суб’єкта та співтворця знань. Виявлено, що ключовими характеристиками цифрового освітнього середовища є інтерактивність, гнучкість, доступність, персоналізація та технологічна опосередкованість. Доведено, що цифрові освітні технології (LMS, онлайн-платформи, відеокомунікація, інтерактивні інструменти) стають центральним елементом організації навчального процесу, забезпечуючи не лише передачу знань, а й управління навчанням, оцінювання, аналітику освітньої діяльності та формування індивідуальних освітніх траєкторій. Також було розроблено структурну модель цифрового освітнього середовища університету, яка підтверджує, що ефективність освітнього процесу залежить від інтеграції всіх компонентів у єдину цифрову систему, де взаємодія між елементами є безперервною, адаптивною та технологічно опосередкованою. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання для проєктування та вдосконалення цифрових освітніх середовищ у закладах вищої освіти, розробки стратегій впровадження змішаного та дистанційного навчання, а також підвищення ефективності управління освітнім процесом

технологічна опосередкованість; індивідуальні траєкторії; адміністративні системи; змішане навчання; освітній контент