Метою дослідження було розкриття теоретичних засад, дидактичних принципів і механізмів реалізації компетентнісного підходу в освітньому процесі. Методологія дослідження ґрунтувалася на послідовному застосуванні теоретичного, порівняльного, функціонального та критичного аналізу, систематизації, теоретичного синтезу й моделювання для уточнення понятійного апарату компетентнісного підходу, визначення його дидактичних принципів, методологічних основ і механізмів реалізації в освітньому процесі. Застосування цих методів забезпечило послідовне вивчення теоретичних, методологічних і практичних аспектів компетентнісного підходу та дозволило описати його як цілісну систему. У результаті дослідження було встановлено, що компетентнісний підхід визначає зміну логіки освітнього процесу через переорієнтацію результатів навчання на здатність до діяльності. Було розмежовано поняття «компетенція» як нормативно задану вимогу та «компетентність» як фактичний освітній результат, що проявляється у здатності застосовувати знання, уміння та досвід у конкретних ситуаціях. Виявлено, що структура компетентності має інтегративний характер і включає когнітивний, операційний, ціннісно-мотиваційний компоненти та досвід діяльності, які функціонують у взаємозв’язку. Визначено, що відмінність компетентнісного підходу від знаннєвої моделі полягає у зміні функції знань, які розглядаються як засіб дії. Було конкретизовано принципи компетентнісно орієнтованого навчання, серед яких орієнтація на результати навчання, діяльнісний характер, інтегративність змісту, контекстність, суб’єктність і рефлексивність. Встановлено, що їх узгоджене застосування забезпечує формування здатності до виконання практичних і професійно орієнтованих завдань. Окреслено методологічні основи підходу через інтеграцію діяльнісного, особистісно орієнтованого, системного підходів і конструктивістських ідей навчання. Показано, що реалізація компетентнісного навчання супроводжується зміною ролі викладача, використанням активних методів навчання та впровадженням оцінювання, орієнтованого на діяльність здобувача освіти. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих положень для проєктування освітніх програм, добору методів навчання та розроблення систем оцінювання, орієнтованих на формування компетентностей

освітній процес; здобувач освіти; інтегративність змісту; контекстність; освітній результат